Ой прийшли до нас три свята у гості


Сценарій для учнів середніх класів

Ведучий. Кожна нація, кожен народ, навіть соціальна група має свої звичаї, що виробилися впродовж багатьох століть і освячені віками.
Людину, яка не шанує звичаїв, називають вовкулакою. У день святого Юрія вона перекидається вовком, бігає разом з іншими звірами по лісі і має лише ремінець на своїй кудлатій шиї, а в день зимового Миколи знову перекидається чоловіком. Вовкулака у людській подобі до церкви не ходить, з людьми не вітається і звичаїв теж не знає.
Щоб не бути вовкулакою, ми маємо вивчати звичаї, традиції, обряди нашого народу, берегти їх для нащадків.


Ведуча. Зима. Навколо біліють сніги. Мороз, ніби пензлем, розмалював вікна. Дерева обсипані інеєм і обліплені снігом. Нерухомі, білі, немов кришталеві, стоять вони, як у казці, і сяють самоцвітами від першого променя січневого сонця.
Ранок. Над кожною хатою стовпом в'ється дим. Тихо. Здається, що село ще спить: на вулицях ні душі. Але в кожній хаті кипить робота...


(На сцені граються троє дітей, доганяють одне одного, скубуть за чуби.)

Хлопчик. Нагороді стовпчики,
Роди, Боже, хлопчики,
А дівчат не роди,
Бо то самі іроди.


Дівчинка (у відповідь). На городі качата,
Роди, Боже, дівчата,
А хлопців не роди,
Бо то самі іроди.


(Сміються. Входить мати.)


Господиня. А тихше-бо, діти, хіба не знаєте, який сьогодні день? Увечері народиться Боже дитятко, то й треба сьогодні бути сумирним і тихим, та й матері допомагати. А давайте-но кутю й узвар на покуття поставимо, уже батько і сіна вніс.

(Витягує з печі горщик, несе його на сіно)

Господиня Іде кутя на покуття, кво-кво-кво.

Діти. Ко-ко-ко, цяп-цяп-цяп, кукуріку.

(Далі виймає горщик з узваром.)

Господиня. Іде взвар на базар, кво-кво-кво.

Діти. Цяп-цяп-цяп, кукуріку.

Господиня. О-о-о, гарненькі курчатка будуть: і курочки, і півники.

(До хати заходить господар із дідухом.)

Господар. Дай, Боже, здоров'я!

Господиня. Помагай Бог, а що несеш?

Господар. Злато, щоб увесь рік ми жили багато!
Віншую вас зі щастям, здоров'ям, із цим Святим вечором,
Щоб ви в щасті і здоров'ї ці свята провели та других
Дочекались — від ста літ до ста літ, поки сам Пан Біг
Назначить вік.

(Ставить дідуха на покутті)

Господар. Дуже файний наш дідух,
Солом'яний у нього дух,
Зернові колоски,
Золота солома,
Вставай, пане, на покуттю,
Сторожуй нам дому!
А вже, діти, і перша зоря на небі стала, а це знак, що Христос народився, настав Святий вечір, сідаймо і ми до столу, та спочатку треба злі сили у гості запросити, так із діда-прадіда у нас ведеться.

(Насипає у миску куті, бере пирога з мискою і виходить на краєчок сцени.)

Господиня. А ви, діти, сидіть тихо, бо буде вам те, що лісниковому Степанкові!

Хлопчик. А що було тому Степанкові?

Господиня. На Святвечір вийшов лісник «закликати гостей», а Степанкові наказав сидіти тихо. Онук не послухався діда і вибіг із хати. Як тільки-но він вибіг, — піднялася завірюха, завили вовки і велетенський крижаний дідуган зі сніговим мішком за плечима з'явився перед хатою лісника. Він схопив неслухняного Степанка за чуприну — та в мішок! «Оце, — каже, — буде вовкам на вечерю». Ото сидіть тихо.

Господар (гукає тричі). Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти! (Вслухається.)^ не йдеш, то й не йди і на жито-пшеницю, усяку пашницю. Іди краще на моря, на ліси, на круті гори, а нам шкоди не роби! Іди і ти на кутю, сірий вовче, а як не йдеш, то не бери у нас ні телят, ні ягнят, ні малих поросят! Чорні бурі та злії вітри, приходьте до нас на Свяіу вечерю! А коли тепер не йдете, то не приходьте до нас і вліті та не робіть нам шкоди на ярині і на житі!

(Батько повертається й сідає до столу усі проказують молитву.)

Уся родина. Господи, захисти нас грішних від віри поганої та від безвір'я — на росах, на водах та на тяжких переходах. Дякуємо Богові Святому, що допоміг нам дочекатись у мирі і спокої цих свят. Та поможи, Боже, їх у радості відправити і у цих за рік других дочекатись. Амінь.

Господиня. Андрію, із ким ти підеш колядувати?

Старший хлопчик. Із Дмитром!

Господиня. То беріть і Марійку з собою!

Молодший хлопчик. Нам малих не треба, ще десь у снігу застрягне, витягай її!

Старший хлопчик. Та й колядувати вона не вміє!

Дівчинка. Це я колядувати не вмію?!

(Виходить на сцену, співає колядку.)

Господар. Еге-е, яка колядниця! Ідіть колядувати, та не заходьте далеко!

(Діти вибігають за сцену. Виходить ведуча.)

Ведуча. Колядувати починають не в усіх місцевостях України одночасно: на Покутті діти йдуть колядувати вже на Святий вечір; на Слобожанщині та Гуцульщині—у перший день Різдва після Богослужіння. На Поділлі—у Різдвяний вечір.
Колядки як вид усної народнопоетичної творчості з'явилися в язичницькі часи і пов'язані з одним із найбільших свят наших предків — днем зимового сонцестояння, яке називали святом Коляди, або Корочу-на. Святкували його 25 грудня (за старим стилем) — найкоротшого у році дня, коли ніч була найдовшою. Вважалося, що природа у цей час завмирала, а сонце нібито з'їдав злий Корочун — темне слов'янське божество. Усесильна богиня неба Коляда у дніпровських водах народжувала нове сонце—маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого. Для цього вони виконували різні магічні дії, які стали основою народного свята Коляди: проганяли злого Корочуна, який намагався вкрасти нове сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового сонця, про те, що «ясен світ засвітився», а зображення цього сонця носили із собою. Донині колядники ходять із сонцесяйною звіздою, що символізує небесне світило. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили у двір, будили господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі, світотворення. Ці величальні пісні на честь народження нового сонця стали називатися колядами, або колядками.

(На сцену виходять колядники із зіркою та мішком.)

Колядники. Пане господарю, дозвольте колядувати!

Господар. Колядуйте!

Колядники. Сидить хлопчик на стовпчику,
На дудочку грає,
Христа прославляє!
А ви, люди, чуйте,
Коляду рихтуйте:
Яблучка, горішки
Для нашої потішки.
Христос рождається!

(Господиня дякує, кидає в мішок яблука і горіхи.)

Колядники. Ісусик маленький, рученьки біленькі,
Книжечку тримає, Христос ся рождає!
Віншую тебе, речний пане, щоб ти був охочий,
Хай тебе любить, хто як хоче,
А я любив і буду —
Заплати за коляду!

(Господар кидає у мішок дрібні гроші, дякує.)

Колядники. Коляда! Коляда! Дайте, тітко, пирога!
Як не дасте пирога — візьму вола за рога,
Та виведу на поріг, і викручу правий ріг.
Буду рогом трубити, а воликом робити!

(Господиня пригощає колядників пирогами.)

Колядники. Віншую вас із Христовим Різдвом
На добру долю і щасливий вік,
Щоб вам краще жилось, як торік.
Христос роздається!

(Співають «Нова радість стала».)

Ведуча. За тиждень після коляди, напередодні Нового року — Щедрий вечір. Це залишок стародавнього дохристиянського звичаю. За християнським календарем—це день преподобної Меланії. У народній традиції обидва свята об'єднались, і тепер маємо Щедрий вечір, або свято Меланки.
Основною подією Щедрого вечора та Нового року в Україні було щедрування, яке супроводжувалося обов'язковим обходом хат із побажаннями щастя, здоров'я, добробуту в Новому році.

(На сцені знову стіл, за столом родина, батько ховається за горою пирогів)

Дівчинко. Мамо, а де ж наші тато?

Господар. А хіба ж ви мене не бачите, діти?
Діти. Не бачимо, тату!

Господар. Дай, Боже, щоб і на той рік ви так мене не бачили!

(Стукіт за сценою.)

Щедрувальники. Щедрий вечір, пане господарю,
Стережи, Боже, твого товару,
Твого товару, всякого статку,
Молім Бога за отця, за матку.
Добрий вечір! Дозвольте щедрувати!

(Співають «Щедрик». Після щедрівки з-за сцени мекає коза.)

Козовод. Дядьку, пустіть козу до хати, бо змерзла!

Господар. Нема де тій козі розгулятися—тісно в хаті!

Козовод. Та пустіть, бо змерзла!

Господар. Дітей повна хата, тісно!

Козовод. Не беріть гріх на душу, пустіть, бо всі позамерзаємо!

Господар. Та я вже пустив би, але... що родина скаже?

Козовод. Будьте ласкаві, дядино, пустіть, бо й козенята померзнуть!

Господар. Навіщо ви нам здалися? Уже пізно, діти спати збираються, налякаєте їх!

Козовод. Та пустіть, бо коза мерзне!

(Коза мекає.)

Господиня. Я хату помастила, припічок білила, а ви мені пустку зробите!

(Коза жалісливо мекає.)

Господиня Та йдіть уже... Тільки добре співайте!

Козовод. Нуте, панове,
Нуте, мирове,
Поставайте вряду,
Я козу веду!

Щедрувальники. Го-го-го, коза!
Го-го-го, сіра!
Го-го-го, біла!
Ой розходилася, розвеселилася
По всьому дому, по веселому!
Де коза ходить, там жито родить!
Де не буває, там вилягає...
Де коза—ногою, там жито — копою!
Де коза—рогом, там жито — стогом!
А в нас на Сандрівці усі хлопці—стрільці,
Встрілили козу у правеє вушко,
В правеє вушко — в саме сердечко!
Тут коза впала, нежива стала!

(Коза падає на лаву, прикидається, ніби нежива.)

Дівчина. Ой, коза вмерла! Рятуйте!

Хлопець. Лікаря, лікаря покличте!

Лікар. Зараз, зараз, послухаємо, полікуємо!

(Слухає серце, дістає шприц, дає козі укол, вона підстрибує, але не оживає. Лікар розводить руками, показує, що не вилікує козу.)

Циганка. Я, я вилікую, відмовлю од пристріту, од коліту, од печінки, селезінки.

(Замовляє, тричі спльовує через плече, водить по козі руками. Коза не ворушиться.)

Дівчина. Іди, циганко, не напускай в очі туману, не вилікуєш ти козу.

Хлопець. А давайте заспіваємо, може, коза співом пробудиться.

(Співають «Добрий вечір, пане господарю». Коза не піднімається.)

Кіт. Треба козиці три шматки сала,
Мяу, мяу, сала!
Щоб коза встала.

(Господар дає сало козі)

Щедрувальники. Ой устань, козо,
Та й струсися!
По цьому дому,
По господарю ізвеселися!

(Коза схоплюється, починає танцювати, стрибати.)

Щедрувальники. Ой слухай, козо,
Де труби гудуть.
Там млинці печуть,
То і нам дадуть!

(Коза йде до печі, принюхується.)

Щедрувальники. Хазяїн іде, пожиток несе.
Перший пожиток:
Мірочка гречки
На варенички.
Другий пожиток: Мірочка жита, Щоб коза була сита.
Третій пожиток: Решето вівса, Зверху ковбаса, Та й щедрівка вся!
За ці щедрівки—
Кварта горілки,
А з цієї мови —
Будьте здорові!

(Щедрівники вітають господарів зі святом, коза всім кланяється. Господар дає у мішок калач.)

Кіт. Мяу, мяу — сала, щоб коза брикала!

Козовод. Дайте, дядино, сала, бо кіт здохне!

Господиня. Нема сала, миша вкрала!

(А кіт усе нявчить, товчеться біля господині, поки та не дасть йому сала. Колядники виходять із хати, промовляючи.)

Козовод. Прощавайте! Дай, Боже, щоб того року діждати!

Хлопець. Ой господар, господарочку,
Пусти в хату Меланочку,
Меланочка чисто ходить,
Нічого в хаті не пошкодить.
Як пошкодить, то помиє,
їсти зварить, та й накриє.
Добрий вечір!

Дівчина. Просимо!

Хлопці. Добрий вечір вам у хаті!

Дівчата. Доброго здоров'я! А які ж ви кумедні! А Грицько який! Ха-ха-ха! Де це ти таку хустку доп'яв? Мабуть, мати каглу затикала?!

Хлопці. Мовчіть, дівчата, «Меланка» соромиться!

Дівчата. Диви, як побіліла! Грицьку, чого ж ти вуса не збрив?

(«Меланка» шукає віника, розкидає сміття, бере щітку — мастить припічок.)

Щедрувальники. Наша Меланка — неробоча,
На ній сорочка парубоча...
Люди ідуть на жнива.
А Меланка—на пива!
Люди ідуть із серпами,
А Меланка—зі шклянками!
Люди нажали по сім кіп,
А Меланка—один сніп!

(Виходять зі сцени.)

Ведуча. Перший день нового року — свято Василя. В Україні існує давній звичай визначати, який буде новий рік, за першим посівальником. За народним віруванням, жінки та дівчата цього ранку мали сидіти вдома, щоб не приносити в оселі хвороби, бідність і нещастя. А від хати до хати бігали хлопчики-посівальники. Чим молодший посівальник першим увійде до хати, тим більше щастя чекає на родину в новому році.

(На сцену виходять 10 хлопчиків, стають у ряд, витягують торбинки із пшеницею, о/ситом.)

Перший хлопчик. Ходить Ілля на Василя
Носить путу житяную,
Де замахне—жито росте,
Роди, Боже, жито, пшеницю,
Всяку пашницю;
У полі ядро, а в домі добро.
Дай, Боже!

Другий хлопчик. Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця,
На щастя, на здоров'я та на Новий рік,
Щоб уродило краще, як торік, —
Коноплі під стелю, а льон по коліна,
Щоб у вас, хрещених, голова не боліла.
Будьте здорові, з Новим роком!
Дай, Боже!

Третій хлопчик. Будьте здорові! Даруй вам, Боже, щастя і долю,
Усього уволю! А хліба—найбільше!
До хліба посилай, Боже, капусту, буряки і огірки,
Щоб діждали садити, поливати і в здоров'ї споживати!
Четвертий хлопчик. Сію вам жито, щоб добре було жити,
Сію вам просо на все хороше.
Посилаю пшеницю яру, щоб горя не знали,
На щастя, на здоров'я, на Новий рік,
Щоб вам краще жилося, як торік.

П'ятий хлопчик. Роди, Боже, жито, пшеницю,
Всяку пашницю,
На Новий рік, на щастя!
На здоров'ячко!
А ти, господарю, дай паляницю!

Шостий хлопчик. Сію густо, перехресно,
На добробут людям чесним,
Примовляю з кожним кроком:
З новим щастям, з Новим роком!

Сьомий хлопчик. Житом, житом із долоні,
По долівці, по ослоні,
Засіваю в вашій хаті —
Будьте дужі та багаті!
Щоб збулося все нівроку —
З новим щастям, з Новим роком!

Восьмий хлопчик. На щастя, на здоров'я, на Новий рік,
Роди, Боже, жито, пшеницю,

В загорожі бики і телицю, В кошарі барана і ягницю, В запічку дітей цілу копицю. Дев'ятий хлопчик, Сію, вію, повіваю, З Новим роком вас вітаю, Щоб родило із землі, Щоби хліб був на столі, І в коморі і в стодолі, Щоб всього було доволі, І не знали щоб розлуки Наші діти і онуки. Дай же, Боже, в добрий час, Щоб добро гостило в нас.

Десятий хлопчик. Віншую вас нині, всі добрі люди, Нехай поміж вами завжди добре буде! Кожної днини, кожної години Хай Бог благословить вас, Біда хай загине!
Худібка і бджілка нехай помножається, Огонь, град і туча нехай вас минають! Будьте здорові разом з діточками. Хай горя і смутку не буде між вами! Христос ся рождає!

(Усі співають пісню «Пироги, вилазьте з печі...». Учні пригощають присутніх у залі пирогами.)


Еще смотрите: